Истории детей-сирот из журнала “Країна”. Часть 2

Журнал країна
Продолжаю публиковать истории детей-сирот, о которых рассказывал журнал «Країна» (первую историю читайте здесь: история Ларисы Жадкевич).  Отдельно хочется отметить стиль статьи: это не орфографические ошибки редакции или мои. Нет, это просто точная передача тех слов, словосочетаний и предложений, которыми пользуются дети.
Итак, вторая история (чуть позже отсканирую и добавлю фотки)

Рік тому мама повісилася, а батько сказав, що без неї не житиме, і теж повісився. Вони пили все життя. Я лишився в їхній хаті жити з сестрою Інною. їй 28 років. Вона теж стала пить, а потім почала вимагать, щоб я продав свою частину спадку. Я хоч би й хотів, не зміг би. До 18 років недієздатний. А в її п’яній голові крутиться, що могла б ці гроші пропити, а я наче не даю.
Вигнала мене посеред зими надвір, а хату закрила. І зять на мене сердитий був, що під ногами шляюся. Я поліз до собаки Мішки в будку. Він такий великий, сірий, пухнастий. Ми удвох поміщалися, він мене не виганяв. Собаці їсти дадуть, я його нажену і сам наїмся. Мене навесні служба забрала сюди, бо сусіди заявили. Одежа була така страшна, що її спалили. Потім в інтернат. Але я втік, не понравилося — вихователі хужі. Додому приїхав у село, а дома сестра п’яна. В мене іменини, а ніхто й не згадав. Тільки Мішка зрадів, став лащиться. Я пішов у сільраду, щоб забрали мене знову в Копилов.
Як сестра не пила, в неї була корова, свині, кури. А як стала бухати, я не встигав корові посікти, вичистити, подоїти, сіна покласти. Вони й продали. І телятка мого, мабуть, уже немає. Ви бачили б, яке воно гарне! Берізка звати.
Я роботящий. Он, із табору грамоти привіз. Там басейни вичистив, тугу притулку водію помагаю із залізяками, в «газель» нашу заглядаю. Ще футбол люблю. У мене все забрали, але футбол я нікому не віддам.

Читайте также:

1 комментарий

  1. 17 сентября 2010

    […] This post was mentioned on Twitter by Alina Iemets, Oleksa. Oleksa said: Еще одна история ребенка лишенного родительского внимания взятая из журнала “Країна”. http://nashakroha.com/?p=529 порой не верится, что так […]

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *