О детях-сиротах с ВИЧ инфекцией


ВИЧ инфицированные дети

Однажды на блоге «Наша Кроха» я уже публиковал стихи о детях-сиротах. И вот недавно, знакомясь с сайтом Дніпропетровського обласного центру соціальних служб для сім ї, дітей та молоді, я прочитал стих, который затронул меня до глубины души.

Его прислала  четырнадцатилетняя девочка. Она ВИЧ-инфицирована. И уже на протяжении многих лет борется не только со своим недугом, но и с презрением, непониманием и отчуждением окружающих. Чтобы представить, что она испытывает, достаточно прочитать ее строки:

Вона родилася вже хвора,
Її сім’я – це її флора.
Маленька, ще вона не знала,
Як мати гірко покарала.
Не знала те, як буде жити,
Як тяжко сльози буде лити.
Не відала тоді вона,
Що залишиться геть сама. І вірних подружок не мала,
І слова «дружба» не відчувала.
Іти до школи не хотіла,
Лишитись вдома би веліла.
Чомусь ненавиділи люди,
Спокою не було усюди.
Піде до тих – так вони гонять,
Піде до інших – шлях городять.
Ніхто не хоче зрозуміти,
Що це дитя теж хоче жити!
А людство віру відібрало.
Воно кидало: «СНІД – чума!»
А ти іди собі сама.
Ти для людей уже чужа.
Дитина в цій біді одна.
Вона – одна, вона – сама!
Прошу вас, люди, схаменіться,
Від злоби ви вже пробудіться!
І зрозумійте: СНІД – біда!
І жертви вибирає сам!

А как мы относимся к ВИЧ инфицированным детям? Может стоит изменить свое отношение?



02 Декабрь 2009.   Комментарии: 0.    Размещено в Дети с ВИЧ, Стихи о детях

Оставить комментарий или два

Реклама

Новости блога

Подписаться на блог Проследовать за мной в Twitter Присоединиться ко мне в FaceBook
Присоединиться ко мне в Вконтакте Смотреть мои видеозаписи на YouTube

Рубрики

Предыдущие записи