Дитячий будинок сімейного типу Іванець Людмили Володимирівни


<a href=приемная семья Иванцов» width=»359″ height=»235″ />

Сегодня у нас еще одна трогательная история, история семьи Иванцов.  Примечательно то, что они тоже (как и я) из Днепропетровска. Наверное стоит познакомиться. А пока читаем историю их семьи.

Мене завжди оточували діти. Маю тринадцятирічного сина Іллю, який завжди хотів мати сестру.

Здобувши освіту, я працювала вихователем у дитячому садку, згодом – у дитячому будинку. У дитячий будинок пішла працювати з власної волі, хотіла бути потрібною цим дітям. Так минуло 7 років. У 2005 році дізналася, що у Бабушкінському районі створюється дитячий будинок сімейного типу. Я вирішила, що маю його очолювати.

Коли повідомила новину сину – він зрадів. Сказав: «Я мріяв про сестричку, а матиму одразу п’ятьох».

Так, з 14 вересня 2005 року існує дитячий будинок сімейного типу Іванець, в якому живуть дівчата, я та Ілля. Дівчатам від 9-ти до 13 років. Це три рідні сестрички, Марина, Наталя та Оксана, а також Еля і ще одна Наталка. Всі дівчата навчаються у 119 середній загальній школі, а Ілля навчається у 126 школі.

ДДСТ Иванцов

Мі живемо у великій, дуже гарно облаштованій квартирі, в якій створено всі умови для життя, навчання та розвитку дітей. Діти звикають до нових умов життя, до нових обов’язків, нових правил, нових стосунків, нового способу життя.

Еля виявила неабиякі танцювальні здібності. Вона другий рік займається у танцювальному ансамблі «Маестро», що в КСК «Шиннік». Оксана, Марина та дві Наталі займаються спортивними танцями у денс-гурті «Шторм». Також дівчата відвідують гурток бісероплетіння, де Марина та Наталка мають великі успіхи. Ілля займається у музичній школі, грає на гітарі, та в театрі – балеті на льоду «Кристал».

Іванець 2

Всі діти мають свої обов’язки по господарству. Допомагають готувати їжу, підтримують чистоту в оселі, прасують свої речі, ходять до магазину за харчами та  іншим.

Ми всією сім’єю дуже любимо подорожувати. За минулий рік ми всі разом відвідали Львів, Запоріжжя, Трускавець, Алушту, Ялту, Умань.

Весь вільний час я віддаю дітям. При першій можливості прагну дати дітям щось нове, цікаве, що необхідне для їх всебічного розвитку. Іноді виникають труднощі, але будь-яка справа не буває ідеальною.

Іванець

З нами завжди поруч люди, які небайдужі до долі моїх дітей, які завжди підтримають, допоможуть, не залишать наодинці з труднощами. Це Калашников Сергій Васильович, Потепун Юлія Василівна, Нечипорук Василь Анатолійович, Доброгорський Олександр Володимирович, отець Сергій, Ровна Валентина Дмитровна, Сіра-Огороднікова Галина Миколаївна, Ротко Оксана Іванівна.

Завжди с цікавістю спостерігаю за дітьми, їх розвитком, стосунками між собою, їх інтересами… Час прожитий разом – маленька цікава історія…



16 Сентябрь 2009.   Комментарии: 0.    Размещено в Истории приемных семей

Оставить комментарий или два

Реклама

Новости блога

Подписаться на блог Проследовать за мной в Twitter Присоединиться ко мне в FaceBook
Присоединиться ко мне в Вконтакте Смотреть мои видеозаписи на YouTube

Рубрики

Предыдущие записи